Продовжуючи рубрику “експерименти“, хочу розповісти про  серію лабораторних досліджень, проведених в 1950-х роках під керівництвом Соломона Еліота Аша, метою яких було дослідження впливу групи на поведінку індивіда. Ви, напевне бачили відео в соціальних мережах, де люди починають робити те, що робила група, коли вони прийшли (перед дверима співбесіди, на ж/д вокзалі) і самі не могли пояснити чому? Думаю, тоді ця стаття буде Вам цікавою, як мінімум корисною.

eksperiment-asha-mneniya-okruzhayushchikh-i-sotsialnoe-davlenie

Для початку розберемо слово “конформізм”, бо саме це досліджував американський психолог польського походження. Це пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання існуючого стану речей, законів, норм, правил, безумовне схиляння перед авторитетами, ігнорування унікальності поглядів, інтересів, уподобань естетичних та інших смаків окремих людей і т. д. Правда, все частіше зустрічається конформізм по відношенні до всіх, окрім самих себе, не лише “авторитетів”. Конформізм означає відсутність власної позиції домінантності, безпринципна і некритична покора певній моделі, що володіє найбільшою силою тиску (думка більшості, визнаний авторитет, традиція).

Суть експерименту полягала в наступному: студентів просили, щоб вони брали участь у перевірці зору. Насправді, саме вони були основною частиною експерименту, адже всі учасники кімнаті, крім одного, були «підставними особами», а дослідження полягало в тому, щоб перевірити реакцію одного студента на поведінку більшості.

Досліджуваний входив в аудиторію, де півколом стояли дев’ять стільців, і сідав на передостанній. Один за одним з’являлися інші вісім учасників — «підставні особи», і займали інші стільці. Аш показував групі дві картки: на першій була намальована одна лінія, на другій — три риски різної довжини. Питання звучало так: яка лінія на іншій картці має ту ж довжину, що і лінія на першій картці. Це був нескладний тест: відповідь була очевидна, оскільки лінії відрізнялися на п’ять сантиметрів. Досліджуваний відповідав восьмим. У завдання студентів входило оголошення вголос їхні думки про довжину декількох ліній у ряді показів. «Підставні особи» давали одну і ту ж, явно неправильну відповідь.

Коли піддослідні відповідали правильно, багато з них відчували надзвичайний дискомфорт. При цьому 75% піддослідних підкорилися істотно помилковому уявленню більшості принаймні в одному питанні. Загальна частка помилкових відповідей склала 37%, в контрольній групі одну хибну відповідь дала тільки одна людина з 35-ти. Коли ж «змовники» не були одностайні в своїй думці, піддослідні набагато частіше не погоджувалися з більшістю. Коли незалежних випробовуваних було двоє, або коли один з підставних учасників отримував завдання давати правильні відповіді, кількість помилок падало більш ніж в чотири рази. Коли хтось із підставних давав невірні відповіді, але так само не збігаються з основним, помилка також скорочувалася: до 9-12% залежно від радикалізму «третьої думки».

Експериментатор Аш побудував ситуацію так, щоб можна було з’ясувати, чи будуть люди виявляти конформність навіть тоді, коли правильна відповідь очевидна. Виявилося протилежне тому, що психолог передбачав: експеримент виявив вражаючий рівень конформності. Було виявлено, що в цих умовах 37 % досліджуваних виявляють кон­формну поведінку, тобто підпорядковують свою думку думці групи.

Аш провів інший експеримент (1957), який відрізнявся від першого, і зіставлення його результатів добре ілюструє силу со­ціального схвалення у формуванні поведінки. У цьому варіанті експерименту асистенти, як і в попередніх, давали неправильні відповіді в 12 з 18 випадків, але на цей раз реальні учасники не вимовляли свої відповіді голосно, а писали їх на аркуші паперу. Тепер їм не довелося хвилюватися про те, що думає про них група, тому що група не могла знати, які відпо­віді вони дали. Рівень конформності різко понизився, тепер люди погоджувалися з неправильними відповідями в середньому лише в 1,5 з 12 дослідів.

Аш провів також дослідження, в якому одна особа із семи підставних давала правильну відповідь. За таких умов тільки 5 % досліджуваних погоджувались із думкою групи. Отже, соціальна підтримка знижує конформність. Коли є хоча б одна особа, що є нашим союзником, ми можемо залишатись вірними своїй позиції, здійснити опір груповому тиску та уникнути конформності.

У дослідженнях Аша, які було проведено з точки зору тех­нічності експерименту дуже ретельно, було отримано ряд цікавих да­них. Перш за все, вказані дослідження завдяки застосуванню чіт­кої методики експериментально підтвердили відомий у житті факт, що поведінка людини, її думки, оцінки, погляди суттєво за­лежать від вчинків, думок, оцінок, поглядів, інших людей.

Прагнення бути прийнятим іншими закладене в людській природі. Досліджувані Аша самі знали правильну відповідь, про­те більшість з них давало неправильні відповіді. Справа в тому, що думка групи була для них більш вагомою, ніж очевидність і здо­ровий глузд. Не тільки в «ситуації Аша», а й в життєвих ситуаці­ях людина, підпорядковуючись більшості, найбільше боїться бу­ти «білою вороною», не такою, як всі. Нормативний соціальний вплив діє в нашому повсякденному житті на багатьох рівнях.

На основі бесід, які проводилися після експерименту, Аш виявив, що не було жодного досліджуваного, для якого оцінки групи були б байдужі. Як ті, що піддалися тиску групи, так і не­залежні, відчували дискомфорт, тривогу.

Конформна поведінка зумовлюється не тільки особливостя­ми групи, але й особливостями самої людини – члена групи. В природі людини закладено прагнення бути «своїм» у значних для неї групах. Отже, член групи змінює свою позицію не тому, що в процесі обговорення пізнає щось нове для себе, а просто тому, що прагне зберегти своє становище, свої позиції в групі.

Крім того, оскільки членство в групі стає для людини час­тиною самосвідомості, то розрив з групою означатиме також де­формацію тієї частини самосвідомості, яка стосується ідентифі­кації з групою. Саме за цих причин більшість людей демонструє надмірну лояльність по відношенню до групи і сприймає її уста­новки навіть в більш екстремальному вигляді, ніж вони є наспра­вді. Дослідження цього питання фокусуються на двох аспектах індивіда: особистість і стать.

Безразличие-люди-толпа

Соломон Аш припустив, що люди з низькою самооцінкою більш схи­льні до конформності, бо вони бояться бути знехтуваними або пока­раними групою. Дослідження, яке проводив Р. Крачфілд, розгляда­ючи особистісні риси і конформність, підтвердило існування взає­мозв’язку між самоповагою і нормативною конформністю.

Дослідження показують, що у випадку, коли в групі має мі­сце сильний соціальний тиск, для людей нонконформістського типу на перший план виступає потреба підтвердити свою Я- концепцію (самооцінку). Разом з тим, така людина буде намагатись утворити ситуаційну ідентичність, яка відповідала б його образу Я в соціа­льному оточенні. Людина яскравіше виявляє індивідуальність і стверджується у своїй унікальності тоді, коли протистоїть силь­ному а не слабкому соціальному тиску. Інші дослідження також показали, що люди, які відчувають сильну потребу в схваленні оточуючими, частіше виявляють нормативну конформність.

Друга особистісна змінна, яка розглядається у зв’язку з конформністю, – це стать. Відмінності між чоловіками і жінками найбільш характерні для ситуацій, в яких є тиск групи, тобто коли оточуючі люди можуть безпосередньо спостерігати, наскільки Ви з ними згідні (наприклад, в експерименті Аша, де кожен може чути, як Ви відпові­даєте: так як інші, або інакше). Зустрічаючись з цим типом соціаль­ного тиску, жінки виявляють більшу схильність до конформності, ніж чоловіки. Слід зазначити, що відмінності між статями в стійкос­ті до чужого впливу загалом не дуже великі, до того ж вони зале­жать від ситуації, в якій здійснюється цей вплив.

Конформізм – явище культурно-історичне. Це було доведе­но кросс-культурними дослідженнями. Соціальні психологи Род Бонд і Пітер Сміт провели (1996) метааналіз (метааналіз – це статистична техніка, яка дозволяє комбінувати дані великої кіль­кості досліджень і отримувати статистично значимий загальний результат) 133 експериментів за схемою Аша з оцінки довжини ліній, поставлених в 17 країнах: США, Канаді, Великобританії, Франції, Голландії, Португалії, Японії, Гонконзі, Фіджі, Зімбабве, Заїрі, Гані, Бразилії, Кувейті і Лівані.

Вчені дійшли висновку, що на характері нормативного соці­ального впливу суттєво виявляються культурні цінності суспільс­тва. Учасники експерименту, що належали до колективістських культур, виявили більш високий ступінь конформності у своїх судженнях про довжину лінії, ніж такі ж учасники, що належали до індивідуалістичних культур.

У колективістських культурах конформізм є позитивною характеристикою, що високо цінується. Оскільки в таких культу­рах група має пріоритет над окремою особистістю, люди, що на­лежать до них, позитивно оцінюють нормативний соціальний вплив, бо він забезпечує гармонійні стосунки і взаємну підтримку всередині групи.

Існують чисельні модифікації методики Аша, проте суть їх залишається незмінною – це метод «підставної групи».

Facebook Comments