Коли людина каже Вам: ” В мене депресія/криза”. Знайте – це не так. Бо ті, в кого справді такий період – не стануть про це говорити, рідко попросять про допомогу або, щоб їх жаліли.

Dollarphotoclub_72130262-700x466

Вони мовчать і постійно задаються запитанням: “Навіщо це все?”, “В чому сенс?”. Кажу так не тому, що “сама пережила”, з власного досвіду” (хоча це теж), а тому що , будь-яку “складну науку” можна пояснити простою мовою. Нас, психологів, вчили ще в університеті як ідентифікувати “кризу” і як надавати допомогу. Але як будити з людми, що знають про психологію лише загальновідомі речі? Коли близька людина переживає саме “цей період”, як його визначити і допомогти? І чи варто взагалі “допомагати”?

Кожна людина як мінімум раз за життя відчутно переживає одну із вікових криз. І чим раніше, тим краще, але не всім так щастить. Чому відчутно? Бо рушиться все. Ви переглядаєте всі свої сфери життя, оточення і постійно задаєтесь питанням чому Ваше життя вибудовано саме так, намагаєтесь знайти в ньому сенс і зазвичай не знаходите відразу. Тому цей період триває не день-два і не “місяць осінньої депресії” (ці фрази – це наслідки популяризації психології, за яку взялись шарлатани і почали зловживати науковими термінами, щоб пояснити поганий настій або “позицію жертви”). В цій статті спробую роз,яснити як я це бачу і що з цим робити.

Що таке криза

Коли я ще була студенткою, нас вікова психологія вчила, що криза ( “вікова криза”) трапляється кожні 7 ( + -) років і протікає від півтори до двох років (якраз стільки ж триває справжня депресія, але це різні речі!). По суті, кожні 7 років Ви маєте абсолютно нове серце, печінку – стільки часу потрібно, щоб оновилися клітини цілого органу. І це Вам підтвердять фізіологи і всі ті, хто пов’язані з медициною. Що ж тоді говорити про психологічний / інформаційний світ людини?

Правда, я більше схиляюсь до того, що цей відрізок вже значно скоротився. З досвіду роботи з людьми та власних спостережень скажу, що скоротився до 4-6 років. В першу чергу це пов’язано з тим, що з,явився інтернет і к-ть (не якість) інформації помножився в рази. А відповідно і к-ть людей, подій також. Але нових досліджень не було, тому напевне стверджувати не можу –  Вам доведеться вірити “на слово” або шукати інші аргументи. Зараз Ви все зрозумієте.

Скільки б Вам років зараз не було, намалюйте свою лінію життя.

Спочатку народження, 5-7 років – це період ідентифікації себе, як окремої особистості, період коли дитина йде в школу і в ї житті все кардинально змінюється.

лінія життя

13-16 – це на стільки складний підлітковий період, що мої рядки ніщо в порівнянні з томами книг-рекомендацій і теорій -роз,яснень. Якраз про цей період чули всі і можна припустити, що є щось в цьому логічне, якщо там є “криза”.

21-23 – період ідентифікації себе в соціумі. В першу чергу це пов,язано з “періодом зрілості” – закінчення навчального закладу і пошуку серйозної роботи, постійної діяльності, професійної реалізації. Дуже часто диплом і реальне бажання суттєво різняться. Тут часто молодь задається питанням “нащо я слухав батьків і пішов на економіста/юриста/(вставте своє слово), якщо все життя хотів бути інженером/музикантом/(вставте своє слово). Чим я можу бути корисним? В чому моя роль і призначення? Картинка “хочу” і картинка “що маю” не співпадають і заглибившись у свої філософські запитання “криза ідентифікації себе в суспільстві” проходить значно відчутніше, ніж згадки у журналах про прекрасний період молодості.

Суть з роками Ви зрозуміли? І роки розмитіші, чим старше людина стає. І у чоловіків та жінок все “по-своєму”. Я не стану робити нудний екскурс у вікову психологію і придиратись чому  цифри не такі точні, а також розповідати, що все дуже індивідуально та в кожного свої особливості. Але ж теорії для того й існують, щоб знайти логічне пояснення процесам, що відбуваються, узагальнивши “середньостатистичне” і шукаючи там зв,язок.

З цього і випливає, що криза “середнього віку” – найбільш відома, розпіарена, бо тяжко переживається (у зрілому віці) і про неї написано абсолютно скрізь – від наукових талмудів – до найменш поважного самим собою журнальчику з рекомендаціями для сімейного життя. Вона навіть має свою окрему сторінку у Вікіпедії. Думаю, тому що люди в досить зрілому віці швидше усвідомлюють що відбуваються, звертаються за допомогою (на відміну від інших вікових періодів), а відповідно – більше напрацювань. Тим паче, якщо в цей момент є сім,я (яка страждає), то вплив відбувається значний і на соціум – ідея зрозуміла.

 

Що робити?

Звернутись за допомогою до професіонала, якщо усвідомлюєте, що зовсім не впливаєте на перебіг подій і не можете впливати на свій стан, поведінку. Коли гуглите спеціаліста, центр, звертайте увагу на відгуки, результати роботи. Ще краще спробуйте зв,язатись з людьми, які користувались його/її послугами і отримайте реальний фідбек. Зазвичай така інформація максимально конфіденційна і клієнтів/пацієнтів знайти не просто, вони якщо й дають відгук, то здебільшого анонімний.

Першу зустріч- запит роблять безкоштовною чимало спеціалістів. Якраз для того, щоб Ви спробували/відчули/побачили чи є довіра, відчуття безпеки. Словом, Вам готові допомогти і є ті, хто вміють робити це професійно. Не залишайтесь самі на одинці зі своїми проблемами.

Якщо ситуація не дійшла до такого стану і Ви всього лиш на пів шляху до повної кризи – ями. Є простий мінімум який наполегливо рекомендую:

1. Заповнюйте свій інформаційний простір як можна більше якісною/новою інформацією.

Тобто, аудіокниги, відеолекції, театральні постановки ( в аудіо форматі), підкасти.

Під час:

  • прогулянки (навмисне витягуйте себе, бажано за годину до сну і на свіжому повітрі)
  • їзди в транспорті
  • очікуванні в черзі/поки хтось спізнюється до Вас на зустріч
  • кардіо тренуванні (якщо Ви не збиваєтесь з ритму)
  • спробуйте на мінімум 1 зустріч добиратись пішки і в цей час слухайте.
  • прибирання квартири (до речі, в такому стані варто робити це як можна частіше). Повна зачистка допомагає психологічно вивільнити енергію для нових речей і прийди до висновків, прийняти рішення.

 

2. Бувайте частіше в незвичних для Вас місцях.

Штучно змінюйте своє оточення. Моніторте всі події, які відбуваються в місті і старайтесь відвідувати ті, які Вам взагалі не характерні. Пробуйте новий досвід, дивуйтесь. Навіть. якщо Вам не сподобається потім це місце/люди, відкините варіант повернутись туди знову, це ок. Не повертайтесь. Тепер Ви точно знаєте що саме Вам не подобається. Дуже важливо бувати в нових місцях самостійно – без друзів. ЦЕ збільшить Ваші шанси максимально дати незалежну оцінку та набратись пригод, познайомитись з кимось. Адже враження близької людини частенько впливає на Ваше загальне враження, так і не “вкуштувавши що й до чого”.

Бо в період кризи, коли Ви активно переглядаєте свої цінності, пізнаєте себе заново – дуже важливо дійсно пробувати раніше незвичні для Вас речі. 

 

3. Переведіть себе у теперішній час, зконцентруйтесь на моменті “зараз”.

Пора вбивати в собі “нитика” і навчитись знаходити спочатку досвід у всьому, що з Вами відбувається, а тоді і позитив. Заведіть свій “щоденник успіху”, де щодня ввечері, перед сном будете записувати мінімум 3 “плюсика” що Вам вдалось за сьогоднішній день. Що вийшло надзвичайно добре. І, навіть, якщо день так собі – Вам доведеться виділити мінімум 3 речі, які все ж таки хороші. Проглядаючи як пройшов тиждень, Ви зможете побачити скільки всього Вам вдається зробити добре. Це розвиває і самооцінку, і вміння концентруватись на тому що є. Також Ви можете відслідкувати справи, які у Вас виходять значно краще, ніж думали раніше. Це стосується професійної реалізації. Серед таких плюсиків точно знайдуться підказки “моє призначення“, можливо саме час почати робити те, що Вам насправді подобається, перестати відкладати у ящик “це всього лиш хобі”?!

4. Дозвольте собі “День тюленя”

Dollarphotoclub_72130286-700x466Я маю такий день в графіку раз у місяць постійно. Особливо, якщо живеш в режимі високої організованості, максимальної ефективності, то, щоб не відчувати стресу від “все за планом”, я влаштовую собі такий день навмисне. В цей день я роблю імпровізаційно все що хочу: ніяких зустрічей, планів, графіків і завдань. Хочеш – спи до обіду. Хочеш – їж, одягай що хочеш. Можна весь день провалятись у ліжку із замовленою їжею, дивлячись фільми ( які накопичились в списку) або читаючи книгу. А можна вибратись у імпровізаційну коротку пригодницьку подорож. Словом день тюленя – день правління Вашої лінні, коли Ви звільняєте себе від робочих зобов,язень!

Словом, всі ці рекомендації – це якраз всі можливі дії, щоб зрозуміти свої справжні бажання, треба чути в першу чергу своє тіло, своє серце, а не розум.

Тому також варто  зробити наступне:

5. Скласти список 100 бажань.

Мінімум 100. При цьому відключіть раціональне, не думаючи на скільки це реалістично – єдиний ідентифікатор: “Я хочу…” і так 100 пунктів мінімум. Дозольте собі помріяти без рамок. Можливо, Вас здивують деякі пункти, наче Вам це не властиво, таких бажань раніше не було, значить – Ви на вірному шляху – визначаєтесь “чого ж Ви хочете”.

Адже, саме для цього криза і з’явилась у Вашому житті – щоб переглянути  свій стиль життя, цінності у кожній сфері заново.

***

Якщо ця статті допомогла відповісти собі на запитання, поділіться нею із друзями, можливо, їм теж стане у нагоді:

Facebook Comments