Данило Ваховський (партнер агентства Brand Content) розповідає  БЖ про те, як він позбувся машини, зайвої побутової техніки, одягу і прожив рік з менш, ніж 100 предметами.

З чого все почалося

На шлях мінімалізму я ступив на початку 2011 року. Тоді перед переїздом до Дніпропетровська мені належало очистити свою квартиру від речей, щоб здати її і відправитися в місто, в якому у мене не було ні друзів, ні знайомих – нічого, крім пропозиції про роботу.

 

10317661_10201841945072101_5529340126479122751_oМи з вітчимом витратили цілий день на упаковку коробок з книгами і всіляким начинням. А ціла бригада робітників займалася перевезенням моїх речей (при тому, що я залишив у квартирі всі меблі).

Перебираючи кожну чашку, коробочку, кожен прочитаний журнал і одяг, що залишився у мене ще з інститутських часів, я здивувався тій кількості непотребу, який наповнює мій простір.

 

З мінімалізмом я став витрачати значно менше часу на шопінг. Купую нову річ тільки замість старої. Або замовляю одяг в інтернеті

 

Паралельно я випадково натрапив в інтернеті на кілька есе про мінімалізм, і вони лягли на благодатний ґрунт. Мінімалістами називають людей, які фокусуються лише на головному в роботі і житті, володіють мінімумом речей, мобільніші у виборі місця проживання і, зрозуміло, роботи. Саме цього мені й хотілося.

У підсумку в Дніпропетровськ я переїхав лише з двома валізами, iPad і декількома паперовими книгами. Напевно для тих, хто живе в орендованому житлі і постійно змінює місце проживання така ситуація стандартна, але для мене це стало певним поворотним моментом у ставленні до речей.

Чого довелося позбутися

Один з стереотипних, але помилкових постулатів мінімалізму стверджує: у вас має бути менше 100 предметів. Насправді важлива не стільки кількість речей, скільки те, чи є вони функціональними у вашому житті і які у вас з ними стосунки – чи використовуєте ви їх, чи не заважають вони іншим сферам вашого життя.

Застосувавши цей підхід, я вирішив залишити в своєму побуті менше 100 предметів. До цього їх було, напевно, більше трьохсот. У першу чергу позбувся великої кількості непотрібних гаджетів: особистого ноутбука, старих плеєрів, модемів, зайвих мобільних телефонів та навушників і, звісно, телевізора. Від усіх речей, якими не користуєшся день у день, але які “шкода викинути”. Серед них виявилися також зволожувач повітря і велотренажер.

 

Одним з найкращих днів у моєму житті став день, коли я позбувся автомобіля. У громадському транспорті завжди можна розслабитися і читати книжку або журнал

 

Потім перейшов до одягу. У суспільстві споживання вважається негожим зізнатися в тому, що в тебе немає і десяти сорочок. Чомусь вважається непристойним ходити в одному і тому ж одязі, хоча цілком нормально мати костюм, який одягаєш два рази на рік.

Я ж зрозумів, що при правильному підході до гардеробу можна мати мінімум речей і виглядати цілком пристойно. Ідеальна річ повинна бути універсальною, як швейцарський ніж. Насправді, більшості оточуючих людей абсолютно все одно, в чому ви ходите.

Так, я повністю переглянув свій гардероб і стиль. Став дивитися на речі не через призму краси чи моди, а тільки їх функціональності. Наприклад, одна чорна футболка цілком замінює п’ять із принтами. А картату сорочку-оксфорд можна надіти і в офіс, і на пікнік. На щастя, я не працюю в компаніях і установах, де потрібно носити діловий костюм. Джинси Levis 501 з однаковим успіхом носили Енді Уорхол і Стів Джобс.

Швидко очистити життя від непотребу не вийшло, але за кілька місяців я перевів усі папери в електронний архів, зайві речі викинув або роздав. Востаннє я переїжджав не з двома валізами, як раніше, а з однією сумкою

 

З мінімалізмом я став витрачати значно менше часу на шопінг. Купую нову річ тільки замість старої. Маючи стабільні звички в стилі і знаючи свої розміри, я можу просто замовляти одяг в інтернеті, навіть не міряючи.

Деякі предмети я став використовувати по-іншому. Наприклад, купив мультиварку, яка поєднує в собі функції багатьох кухонних пристроїв і додатково економить час. Мені вже не потрібна була ні духовка, ні мікрохвильовка, ні купа каструль. Праску і прасувальну дошку (два предмети) в моєму житті замінив один відпарювач.

Не від усіх речей мені вдалося позбутися. Наприклад, не зміг розлучитися з кавоваркою і віддати бас-гітару, на якій грав ще в інститутській групі

11870949_10204655434367575_260237524535735975_nОдним з найкращих днів у моєму житті став день, коли я позбувся автомобіля. Чесно кажучи, я хотів зробити це вже через тиждень після його купівлі, на якийсь час навіть віддав машину мамі. Це була дуже емоційна і необдумана покупка. Просто я жив у віддаленому районі, і без авто добиратися до торгових центрів та у справах було некомфортно.

Але взагалі я завжди любив громадський транспорт, бо можна розслабитися і читати книжку або журнал. Не потрібно стежити за дорогою, тебе привезуть куди треба. У Києві значно зручніше пересуватися на метро. Машина хороша у вихідний день, коли потрібно об’їхати кілька точок і дороги порожні, але в будні дні, особливо в робочі години – це просто жах.

Зараз я користуюся громадським транспортом, а за необхідності – таксі, але не часто.

Куди подіти непотрібні речі? Моя мама з вітчимом кілька років тому зайнялися фермерством і переїхали в село. Старі гаджети, одяг та інші зайві предмети я пакую в коробки і відправляю туди. Вони завжди комусь знадобляться у господарстві.

Про результати

Експеримент з радикального скорочення речей тривав рік. Найбільшим досягненням за цей час стало те, що їхня кількість не збільшилася. У результаті у мене залишилося близько 65-70 особистих предметів, включаючи весь одяг, побутову техніку та гаджети.

Швидко очистити життя від непотребу не вийшло, але за кілька місяців я перевів всі папери в електронний архів, зайві речі викинув або роздав. Востаннє в інше місто я вже переїжджав не з двома валізами, як раніше, а всього з однією сумкою середнього розміру.

 

Правда, не всіх речей мені вдалося позбутися. Наприклад, спочатку я віддав свою кавоварку, а через півтора роки купив нову, бо мені важко привести себе в робочий стан без кофеїну. До того ж, я дуже люблю сам процес приготування еспрессо.

Ще я так і не зміг віддати свою бас-гітару, на якій грав ще в інститутському гурті. Ця річ занадто дорога для мене як пам’ять. Гітару я купив в досить пошарпаному стані, переробляв у майстерні, у неї надбита дека, але вона цілком робоча. Загалом, я її просто обожнюю, хоча і не граю на ній вже кілька років.

Експеримент зі зменшенням кількості предметів допомагає краще побачити, що найважливіше в житті – це зовсім не речі

 

Якось я провів ревізію, і виявилося, що у мене дійсно менше ста особистих предметів. Принаймні, так було до того моменту, поки я не одружився. Дружина, як будь-яка жінка, насилу розділяє мою філософію. Вона любить англійський стиль в інтер’єрі з усіма численними елементами декору, я – японський мінімалізм. Тому ми умовно зонувати квартиру. У моєму кабінеті все по-моєму, в решті частини квартири – так, як приємно їй.

Одна з найбільших проблем для мінімаліста – це коли тобі щось дарують. Практично в 100% випадків це щось непотрібне (бо в тебе вже є все, що потрібно), і потім цієї речі важко позбутися. Особливо коли ти одружився, і тобі відразу надарували купу сервізів.

Зараз я, як і раніше, дотримуюся принципу менше 100 предметів (хоча, повторюся, він не є жорстким правилом). Мій життєвий простір не перевантажений зайвими речами, і я відчуваю себе дуже вільним і мобільним. Думаю, кожному слід спробувати такий експеримент, це допомагає краще побачити, що найважливіше в житті – це зовсім не речі.

Автор статті: Ганна Григораш

Ресурс: БЖ

Facebook Comments