Це стосується,  в першу чергу, тих, в кого дитинство пройшло в скупі 90-ті, коли нічого не було і постійно батьки просили потерпіти, почекати, бо немає грошей. Так ми навчили себе обмежувати, відмовляти собі і ще гірше – накопичувати запаси на “чорний день”, бо зненацька може статися біда.
IMG_6945
 Ми не можемо судити когось за те, що було таким дитинство чи є таким наше життя, бо все, що відбувається з нами – це лише наша відповідальність. хтос піддається тиску, а хтось протистоїть. Та зазвичай, у людей розвивається конформність в кращому випадку, а установки (які варто перепрограмовувати), руйнівні моделі поведінки – в іншому.
Благо, прийшла ера мінімалістів та digital nomad people, які закликають до руху з мінімум речей та за істинним покликом. Не всі наважуються, але популяризація ідеї змушує нас задуматись “звідки ноги ростуть”.
Подумайте яким було дитинство Ваших батьків? Це діти дітей війни. Яке там мріяти – треба країну відбудовувати – є стратегія нації, а ти – товаріщ, як усі! А дитинство дідусів і бабусь? Що в нас там припадає? Роки Голодомору – мрії були лише про кусок хліба. Пробачте, що з таким сарказмом чи незвичними реченнями згадую такі страшні події, що не обійшли жодну українську сім’ю. Але це ж правда – це ті причини, чому сьогоднішні 25-30 літня молодь зізнається, що не вміє мріяти. А Історія України за останні 70-100 років – відповідь чому. А ще далі – то в нас генетично закладено – жалітись на життя, бо все погано.

Лише зараз, в тих сім’ях, де все менше обговорювалась реальна ситуація справ чи діти проводили більше часу в дворі, в благополучних сім’я своїх друзів і бачили більш позитивні приклади або “замовчували реальне становище”, виросли з імунітетом до негативу. В них з’явилось більше віри в себе, в країну, в майбутнє. Після 2013 року активно розвивається малий бізнес, українське виробництво. Це лиш ознака того, що українці готові ризикувати, вкладати гроші і розвивати “своє”. А значить, в головах відбулась революція свідомості, допустили шанс віри. Починайте помічати хороше. Негатив завжди є і буде. Але якщо концентруватись лише на ньому, то з часом лише він наповнюватиме Ваше життя і в 35 будете, як ворчливі бабусі, що настальгують за СССР. Ми ж самі обираємо свій шлях і несемо за нього відповідальність перед самими собою.
Першим кроком варто навчитись помічати позитивні речі, які постійно відбуваються навколо. Змінити свій фокус уваги. Навчитись бути вдячними за те, що вже є. Інакше, скільки б Ви не набували/купували/де б не бували – Вам буде все не те. Це як жити постійним очікуванням Нового року або літньої відпустки, коли за вікном гарна погода, а за столом – щасливі рідні і не помічати цього. Прикро, правда ж! Якщо впізнаєте себе, то негайно працюйте над цим!

Як розвинути вдячність за те, що вже маєте.

Заведіть собі блокнот, звичайний зошит на 48 аркушів, як в школі :) І щодня вписуйте ввечері 5 пунктів за що Ви вдячні сьогоднішньому дню! Тобто, Вам необхідно знайти  в прожитому дню щось хороше:

+Дякую Дню за гарну погоду;

+Дякую Другу за теплу зустріч;

+Дякую начальнику за коротку нараду;

+Дякую місту за вільні дороги на шляху з роботи;

+ Дякую мамі, що вислухала і порадила;

+ Дякую партнеру/коханій за підтримку;

+ Дякую, що в мене є руки, ноги і такі здібності….

Відповідей має бути мінімум 5 щодня і перед сном, а ще краще – перед плануванням наступного дня. Хороший вибір, якщо хочете розвивати вдячність за те, що маєте. Якщо друзі часто натякають Вам, що Ви – “нитик”, то цей критерій підкаже як навчитись цінувати те, що вже є! Або ж включіть цей критерій у свою картонку!

Згодом, щоб не трапилось впродовж дня, Ви починаєте дякувати (собі, дню, ситуації, обставинам), що сталось саме так – це вірна ознака того, що Ваш фокус змінився. І тепер Ви сміливо можете приступати до пошуку того, що хочеться.

Як навчитись мріяти?

 Почну з того, як відбувається цей процес “мріяння”. Найкращий час – перед сном або у Вашому затишному місці. Наприклад, у мене це кав’ярня з місцем біля вікна або ванна з пахучою піною (тіло повністю розслаблене і думка не перепригує з однієї на іншу, а спокійно розвивається).
Отже, берете одну сферу свого життя, наприклад, “професійна реалізація” або  “розвиток та мудрість” і розвиваєте сюжетну лінію ідеального для Вас сценарію. Зовсім відкидаєте реалістичні репліки, на кшталт: “А де я гроші візьму?”, “А з ким поїду?”, “Я ж зовсім не вмію, не знаю” – це все деталі, яким нічого в мріях робити. Просто уявляєте себе, як головного героя мрії і в думках знімаєте відео одного дня. Тут, як справжній режисер вдавайтесь до всіх деталей – і яка музичка на фоні, і якого кольору на Вас одяг, і з якою манерою Ви та до Вас спілкуються: все -все. Може, Вам і не Важливо в чому Ви будете одягнені, коли виберетесь гуляти вулицями Франції чи В’єтнаму. Тоді зосередьтесь на деталях пейзажу: можете “підставити картинку” з гугла, а можете самі придумати краєвиди. І так кожну сферу життя.
Другий спосіб. Випишіть 100 своїх бажань. Звучить просто. Та як візьметесь виписувати на аркуші чи в нотатках на телефоні (не має значення), то відразу напишите максимум 40. І ті будуть швидше матеріальні речі, яких давно хочеться купити чи місця в яких хочеться побувати. Почнете думати, допишете “щоб всі рідні були здорові” і “мир у всьому світі”, як годиться. Ні, так не годиться. Виписуйте те, що насправді хочеться, а не те, що треба. Тому й речення починайте “я хочу…”. Тут теж просте правило: лише Ваші істинні бажання (не дружина наполягала і тато рекомендував), якими б дивними вони Вам не здавалися б! Друге, що важливо – це вірне позитивне формулювання без частки не. Бо це додає конкретики. Замість фрази “щоб бабусі не хворіли” краще звучить “щоб бабусі почувалися здоровими і були усміхненими”, правда ж?
Це маленька інструкція з власного досвіду та роботи з клієнтами. Буду вдячна, якщо Ви поділитесь своїми способами.
А де полюбляєте мріяти взагалі і як “цей процес” відбувається у Вас?

Facebook Comments