Не всі люблять притчі, бо мало хто їх розуміє. Але вони не просто несуть повчальне послання. Дуже часто притчі слугують рятівним методом сказати нашим близьким, колегам, друзям те, що ми боїмося сказати прямо.

Dollarphotoclub_72407302-700x465Метафора – ось що лежить в основі. Поки Ваш співрозмовник слухає повчальну історію або розповідь про “одного Вашого хорошого знайомого”, мимоволі сам ставить себе на місце головного героя. Таким чином “додумуються” що щось робить не так.

Дуже гарний спосіб і Ви не порушуєте ніяких етичних норм.

Саме по цій причині в своєму блозі буду писати приклади різних притч на різну тематику. Вони не є авторськими, в основному, взяті з книг чи почуті від колег. Але в якості ефективного інструменту в комунікації з людьми, вважаю за потрібне публікувати їх тут.

Розпочну зі своєї улюбленої…

Притча про гвіздки та слова.

Жив-був один дуже запальний і нестриманий молодий чоловік. І ось одного разу його батько дав йому мішечок з цвяхами і наказав кожного разу, коли він не стримає свого гніву, вбивати один цвях в стовп огорожі.

У перший день в стовпі було декілька десятків цвяхів. На другий тижня він навчився стримувати свій гнів, і з кожним днем ​​число забитих в стовп гвіздків стало зменшуватися. Хлопець зрозумів, що легше контролювати свій темперамент, ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав той день, коли він жодного разу не втратив самоконтролю. Хлопчина розповів про це своєму батькові і той сказав, що відтепер, коли синові вдасться стриматися, він може витягнути з стовпа по одному цвяху.

Йшов час. Настав день, коли він міг повідомити батька про те, що в стовпі не залишилося жодного цвяха. Тоді батько взяв сина за руку і підвів до огорожі:
– Ти непогано впорався, але бачиш, скільки в стовпі дірок? Він вже ніколи не буде таким як раніше. Коли говориш людині що-небудь зле, у нього залишається такий же шрам, як і ці дірки. І не важливо, скільки разів після цього ти вибачишся – шрам залишиться. Тому слідкуй за тим що і кому ти говориш.

Facebook Comments