Щоб знати і постійно використовувати простий алгоритм для розвитку нових звичок, для початку потрібно розібратись “що” є “що”. Тобто, в чому різниця між “звичкою”, “навичкою”, та “умінням”. В процесі  роз’яснення повипливають ще кілька слів “досвід”, “компетенція”. Це тому, що вони (слова і самі поняття) між собою пов’язані і разом складають “досвід  особистості”. Постараюсь роз’яснити максимально простими словами.

Fotolia_54819063_Subscription_Monthly_M-700x491Розпочнемо зі “знань”. Це важливо.

В знаннях (продукт пізнання) відбивається свідомість людства, яка в свою чергу, виражається в 9 формах: мова (рідна, іноземна, штучна: математика, дорожні знаки), буденна свідомість, мораль, право, політична ідеологія, наука, мистецтво, філософія і релігія/атеїзм.

  Тобто людина під час навчання (не лише університет, курси), отримує й інші знання, як невід’ємний процес. І  з однієї сторони – це дуже добре, бо в цьому вся суть пізнання (світу, себе), а з іншої – людина автоматично піддається впливу суспільної спадщини. В цьому випадку особистості складно мислити самостійно, необхідне критичне мислення, щоб кжну нову теорію чи думку пропускати через свою парадигму.  Що таке парадигма – розберемо дещо згодом, в окремій статті.

   Якщо суспільні знання можуть існувати окремо від людини – в носіях інформації у вигляді книг, то знання кожної окремої людини нерозривно пов’язані з переживаннями, з системою особистісних цінностей. У будь-якої людської діяльності обидва моменти – об’єктивно-науковий і чуттєвий, пережитий, ціннісний – з’єднані, не існують один без одного, обумовлюються одним джерелом – практичним ставленням кожної людини до навколишньої дійсності.

   В процесі пізнання (набуття знань) людина отримує суспільні (продукт суспільно-історичного пізнання всього людства)  та індивідуальні (приналежні людині індивідуально) знання.  «Все» знати людина не може. У кожного  індивіда наявні також знання у вигляді відчуттів, сприйняття, конкретних образів, на основі яких і освоюється суспільні знання у вигляді понять, теорій. Освоєння  індивідуальних знань людини нерозривно пов’язані з емоціями, мотивами, ціннісними орієнтаціями, в тому числі, з самовизначенням – що треба, а що – ні.

shutterstock_1279575291-700x484Під час навчання людини найважливішим компонентом є оволодіння процесом, способами і засобами, а не тільки засвоєння знань. Тобто потрібно не просто засвоювати конкретні знання, але й опановувати  діяльність (прикладний, практичний характер). Інакше не складатиметься  цілісний науковий світогляд, а залишатимуться уривчасті відомості. Напевне, Ви чули фразу: «Забудь все, чого вчили в університеті і роби так, як ми тобі скажемо». Таке звучить, коли отримуєш “наукові знання”, а потрібні “прикладні”…

Щоб зрозуміти суть всього сказаного, достатньо уявити людину, як скарбничку. Всі суспільні знання – це монетки, як грошова одиниця. А цінність монеток оприділяється саме завдяки індивідуальним знанням – з якого дорогоцінного металу зроблені ці монетки, що зберігає скарбничка.

Перейдемо до умінь (рос.” умения”, англ. “competence”).

«Вміти робити» в найзагальнішому сенсі означає, що спонукована мотивами людина здатна самостійно орієнтуватися в ситуації, пізнавати її (у тому числі набувати необхідні нові знання), правильно ставити мету дій, враховуючи  умови, що визначають її (дії/цілі) реальність і досяжність.

Уміння (компетенції) формуються на основі засвоєних у попередньому досвіді знань і навичок. Здатність успішно діяти, діяти «з розумом» і є вміння.

Фактично компетенції є синонімами умінь. Тому й раніше в тексті писали: уміння (компетенції). За винятком одного принципового моменту: в компетенції включена мотиваційна складова. Деякі автори так і кажуть, що компетенції відрізняються від умінь мотивами.

В англійській  мові аналога нашому поняттю «уміння» не існує. І коли в англо-американському освітньому середовищі стали використовувати термін «компетенція» –  наші автори швидко його підхопили.

 досвід особистості

Будь-яка діяльність людини завжди здійснюється свідомо. Але окремі операції, що входять до її складу, в результаті багаторазових повторень в процесі вправи, тренування перестають потребувати свідомого контролю. Навички виникають і закріплюються в результаті того, що успішні дії, рухи, виправдали себе, способи регуляції поступово відбираються і закріплюються.

Навички (рос. “ навыки ” англ.”skills ”) – сформовані при багаторазових повтореннях (вправах) автоматизовані (тобто здійснювані без безпосередньої участі свідомості) компоненти діяльності. Навик і вміння співвідносяться як частина і ціле: навички – це специфічні (автоматизовані) компоненти вміння. Розрізняють навички сенсорні, рухові і розумові.

Звичка (рос. “привычка” англ.”habit”) – автоматизована дія, виконання якої стало потребою. Формується в процесі неодноразового виконання. Засвоюється тоді, коли при виконанні вже не виникає жодних труднощів вольового або пізнавального характеру. При цьому вирішальне значення є позитивне фізичне і психічне самопочуття під час виконання самої дії.

З формуванням звичок пов’язано зсув мотиву дії. Якщо спочатку, щоб виконати якусь дію, потрібен мотив, то з виникненням звички мотивом стає сама потреба у виконанні даної дії, звичної дії, тобто звички. А його невиконання викликає почуття дискомфорту.

Стівен Кові каже, що навик народжується там де перетинаються Знання (що робити?), Бажання (навіщо робити?) і Уміння (як саме робити?). Але його книгу «7 звичок надзвичайно ефективних людей» ми розберемо згодом, в окремій статті.

СХЕМА знання звички

Коротко передам  суть всієї статті в одному  абзаці:

Пізнаючи світ, людина отримує знання: особисті (пережитий досвід) та суспільні (спадщина людства). Частина знань виявляються мертвим вантажем, деякі просто шкідливими помилками. Але найкращі і корисні зі знань стають уміннями вирішувати свої завдання. Тобто уміння – це здатність застосовувати свої знання для вирішення практичних завдань. Уміння необхідно закріпити повторенням цієї здатності, щоб вирішувати свої завдання легко і швидко. Але дійсно вершини успіху ми досягаємо, коли наші уміння стають звичками. Звичка – це коли ми здійснюємо дію, яка мимоволі стає органічною частиною нашого життя.

Тобто, якщо Ви поставили перед собою нову амбітну ціль, або, хоча б маєте заповітну мрію, то для її реалізації необхідно набути  необхідні знання, перетворити їх на вміння, сформувати з них навички і зробити звичкою у своєму житті. Як організувати цей клопіткий процес? Сподіваюсь, інші статті, мої заходи та консультації стануть Вам у нагоді.

Facebook Comments