fotolia_46829779_m-700x465    Навіщо Вам читати цю статтю?

   Можливо, знайдете тут відповідь на запитання “чому так тяжко розвивати нову звичку” або, скажімо, “як приходять інсайти”…

   Зона комфорту – це частина життєвого простору, яка створює відчуття комфорту і безпеки.

   Тобто, людською мовою – це Ваші психологічні рамки, границі, вихід за межі яких викликає відчуття страху та дискомфорту. Саме по цій причині Ви зупиняєтесь, перш, ніж піти іншою, а не звичною Вам дорогою в знайоме місце. Або змінити цикл ранкових ритуалів: кава – новини – душ – гардероб – вихід з дому нащось нове. І не по причині того, що опинились в іншій ситуації: залишились наніч у друзів або поїхали на вихідні в інше місто. Ви змінюєте звичні речі, тому що це єдиний спосіб рости – робити те, чого Ви не робили до цього.

Така очевидна думка була сказана генієм і зовсім не психологом:

   “Неможливо вирішити проблему на тому ж рівні, на якому вона виникла.” або

   “Ми не зможемо вирішити наші проблеми з тим же мисленням, яким ми їх створювали “.

   Знаєте хто сказав?

   Ейнштейн!

   Тому навіть не чекайте дивовижних результатів, продовжуючи робити ті ж самі речі, що й вчора і поза вчора. Не вірите мені, повірте великому генію.

   Отже, все, що людина робить по накатаній, «на автопілоті» – це і є зона комфорту. Виконання цих дій відбувається автоматично, звично. Як кажуть: “руки працюють, а ..” особистість дрімає. І це небезпечно. Якщо для певного відрізку часу ще згодиться, а “на постійній основі” – чревато деградацією особистості. З цим можна і потрібно боротися.

   Як завжди, все вирішує практика. Чим частіше людина робить крок трішки назовні, тим простіше це дається. Деякі речі, що робляться вперше викликають неприйняття, надалі починають сприйматися по-іншому, більш позитивно. Згодом, – звикається і Ваша зона вже розширилась.

   Тобто, берете “щось” маленьке, наприклад, починаєте повертатись додому іншим шляхом (навмисне), можна трішки довшим, аби іншим. Потім вибираєтесь на прогулянку не в звичне місце, а в абсолютно інше. Так по-тихеньку і не помітите, як захочете щодня відкривати для себе нове місце / кафе / вулицю в своєму рідному місці, а на вихідні вибиратись не на звичну дачу, а вже в самостійний тур “відкрити собі нове місто України” – обирайте на карті де ще не були.

    Це як щомісяця розвивати нову звичку.

  shutterstock_1033829962 Шаленими темпами привчите себе до постійного удосконалення та зросту, що рекомендує в своїх книгах Бодо Шефер. Тим паче, що це одна із основних потреб особистості.

   Отже, розмір зони комфорту – це нинішній етап розвитку. Якщо людина довго стоїть на місці, то навіть сама можливість здійснити крок у бік викликає страх. А звідси зовсім недалеко до деградації особистості, до звуження меж зони комфорту.

Як вийти із зони комфорту?

   Для виходу важливо поточну проблему перекваліфікувати в «задачу». Тоді й підхід до неї буде інший. Завдання – це не страшно, їх можна і потрібно успішно вирішувати.

   Для початку, потрібно визнати, що існує (якась конкретна) проблема. Наприклад, в роботі, в спілкуванні з людьми). Усвідомте її. Це той випадок, коли ворога потрібно знати в обличчя.

Тепер потрібно навчитися ставитися до цього не як до проблеми, а як до задачі, яку варто виконати. Для початку з’ясуйте  наскільки далеко до мети. Чим далі, тим сильніше має бути мотивація для її досягнення. Потрібно вміти ставити перед собою цілі, здатні змінити життя.

Ви ніколи не задумувались як змінилося б Ваше життя, якби і обрали зовсім іншу професію? А інший ресурс новин? Хіба це не те ж саме?

   Тепер визначіть обсяг роботи, конкретні терміни. Неосяжне більше лякає. Наприклад, «навчитися легко знайомитись з новими людьми» для людини, яка соромиться це робити – це не просто дискомфортно, це страшно. А “тестити” 2-3 фрази для знайомства в день, різних місцях, щоб до кінця місяця навчитися вдало підбирати фрази і ситуації – це цілком реально.

Все приходить з практикою. Приступайте вже.

  зона-комфорта Розбити свою задачу на етапи. Відвести для кожної свій термін і дотримуватися їх по можливості.

   І пам’ятайте, що просто необхідно хвалити і заохочувати себе за кожен успішно зроблений крок!

  Оволодіння навичкою – «обживання» у нових розширених рамках зони комфорту.

Для особистості, що постійно розвивається, саме поняття «вийти із зони комфорту» недостатньо коректно, як, наприклад «вийти в море». Потрібно конкретизувати – на чому (човен, теплохід або просто поплавати), на скільки (на півгодини, до вечора, в круїз піти), з якою метою (освіжитися, поплавати, екскурсія).

   Вихід із зони комфорту в конкретному напрямку, як описано вище, призначений для вирішення певної задачі. Є ще, так би мовити, тренувальне розширення границь комфорту. Сенс його в тому, щоб зробити процес виходу звичним, який не лякає. Чим більше тренування, тим краще результат, тим простіше дається вихід.

Є техніки, спрямовані конкретно на роботу зі свідомістю. Можна порекомендувати наступне:

  • незвичайні вчинки, як вправи (наприклад, почати мріяти перед сном, щовечора читати 10 сторінок книги).
  • розвиток позитивного мислення (наприклад, «говорити лише про хороше», оволодіння навичками швидкого перемикання на позитивний лад). Це можна порівняти з тим, що для дорослої людини ходити прямо – це природно, звично. І спіткнувшись, вона швидко відновлює рівновагу. Так і тут – потрібно вчитися швидко повертати собі душевну рівновагу.
  • вміння знаходити плюси в будь-якій ситуації.
  • звичка на початку дня робити найнеприємніше, але потрібну справу («з’їсти жабу зранку»). Весь день вільний для інших починань, емоційний підйом від зробленого – гарантовано!

 

Справжнє життя починається там, де закінчується зона комфорту!

Facebook Comments