Техніка “Вікно Джохарі” щоб пізнати себе

Вікно Джохарі показує наскільки добре людина знає саму себе і допомагає зрозуміти те, як до неї ставляться оточуючі. У всьому світі цей тест відомий як один із способів пізнати себе, налагодити спілкування з близькими або поліпшити розуміння в колективі. Вона, ця таблиця, є відповіддю на старовинне одвічне питання: в чому сенс життя? Або, скоріше, так, «Для чого людина народжується на світ?» Називається ця таблиця – «вікно Джохарі». Техніка під назвою «Вікно Johari» була придумана Джозефом Лафті і Гаррі Інгам в 1950 році. Назвали своє дітіще, з’єднавші разом імена: Joe + Harry. Можна сказати що це модель, яка показує, наскільки добре Ви знаєте самого себе.

Токсичні люди: як позбутись таких в своєму оточенні

Возьмите на себя ответственность за то, ЧТО происходит в Вашей жизни

Його величність вибір

Будьте сміливі бути собою!

Я нічого нікому не винен або ніхто нікому нічого не винен

Книги, подкасти та фільми про переосмислення життя

Пропоную Вам список фільмів та книг, що в різні періоди життя допомагали мені його переосмислювати і знаходити для себе відповіді. Відразу закцентую увагу, що чимало “загальновідомих” фільмів я опустила. Їх Ви точно знайдете в різних рейтингах, статтях на популярних формуах і, швидше за все, вже дивились. Моя мета – показати Вам підбірку тих робіт, які варті уваги, щоб поглянути на своє життя під зовсім іншим кутом і відкрити для себе дещо інши аспекти у вже відомих роботах.

Коли настає криза, ніякі поради не допоможуть

Коли людина каже Вам: ” В мене депресія / криза”. Знайте – це не так. Бо ті, в кого справді такий період – не стануть про це говорити, рідко попросять про допомогу або, щоб їх жаліли.

Вони мовчать і постійно задаються запитанням: “Навіщо це все?”, “В чому сенс?”. Кажу так не тому, що “сама пережила”, з власного досвіду” (хоча це теж), а тому що , будь-яку “складну науку” можна пояснити простою мовою. Нас, психологів, вчили ще в університеті як ідентифікувати “кризу” і як надавати допомогу. Але як будити з людми, що знають про психологію лише загальновідомі речі? Коли близька людина переживає саме “цей період”, як його визначити і допомогти? І чи варто взагалі “допомагати”?

Перевірте свої життєві переконання (установки). Вони руйнують життя чи мотивують до дій?

Якщо уявити думки (думку) у вигляді поверхності стола (крижка) без ніжок, то у Вас буде певне уявлення про те, чому та чи інша думка  не сприймається з такою ж впевненістю, як будь яке переконання. Не маючи ніжок, крижка столу сама по собі стояти не зможе.

Тобто кожне переконання має свої “ніжки”для опори. Якщо Ви, дійсно, вірите, що Ви красиві, то звідки Ви знаєте про це? Хіба не правда, що у Вас є які-небуть підтвердження для цієї думки? Деякий життєвий досвід, що цю думку підтримує. Це і є ті, “ніжки” стола, що робить Вашу крижку столу стійкою і дозволяють міцно стояти (“на ногах”).

Який же це досвід, що підтверджує таку думку? Можливо, хтось із колег говорив Вам, яка Ви приваблива / Ви сміливий. Або дивлячись в дзеркало і порівнюючи себе з іншими красивими людьми Ви знаходите для себе підтвердження, що Ви схожі на них, значить – Ви красиві. Або на вулицях на Вас оглядаються і з зачарованим поглядом проводжають.

Все це нічого не означає, поки не зберете все разом. Коли Ви зробите це,  “ніжки” додадуть Вам впевненість відносно цієї думки і змусять повірити в це.

Біда українців – ми не вміємо мріяти! Чому і як навчитись.

Подумайте яким було дитинство Ваших батьків? Це діти дітей війни. Яке там мріяти – треба країну відбудовувати – є стратегія нації, а ти – товаріщ, як усі! А дитинство дідусів і бабусь? Що в нас там припадає? Роки Голодомору – мрії були лише про кусок хліба. Пробачте, що з таким сарказмом чи незвичними реченнями згадую такі страшні події, що не обійшли жодну українську сім’ю. Але це ж правда – це ті причини, чому сьогоднішні 25-30 літня молодь зізнається, що не вміє мріяти. А Історія України за останні 70-100 років – відповідь чому. А ще далі – то в нас генетично закладено – жалітись на життя, бо все погано.

Що відбувається, коли Ви наважуєтесь змінитись

В чому суть роботи психотерапевта: бесіда з Оленою Рябець

Психология жертвы: почему люди выбирают эту роль?

Як вчасно розпізнати в собі «комплекс жертви» і налагодити відносини з оточуючими людьми? Саме про це і піде мова в цій статті. Чому ж все-таки одні люди на питання: «Як справи?» З посмішкою відповідають: «Все нормально», а інші починають перераховувати всі свої напасті? Після чого думаєш: більше телефонувати не буду! Притому схоже, що і ті й інші, в принципі, ніякого насильства над своєю пам’яттю не здійснюють: хороші і погані спогади спливають самі по собі …

Нові психологічні дослідження показують, що у скигліїв (нитиків) через якийсь біохімічний збій приємні переживання не залишаються в пам’яті надовго. Таке буває, наприклад, у випадку, коли «гормон радості» – серотонін – виробляється організмом в недостатній кількості. І справа тут не в темпераменті (меланхолік чи холерик). Людина може бути сповнена сил і енергії, бути активною і наполегливою та все одно при нагоді скаржитися на життя. Тобто поводиться як повний іпохондрик – почуває себе добре тільки тоді, коли погано. І постійно їсти шоколад, аби більше отримувати “гормону щастя” – не вихід.

 У психологів існує така теорія, яка чітко роз’яснює це явище. Для прикладу, візьмемо двох маленьких дітей. Одній з них батьки, в силу обставин чи через свій характер, приділяють недостатньо уваги – постійно зайняті якимись своїми дорослими справами. І тоді дитина помічає, що, якщо вона спокійна, весела або зайнята чимось, до неї нікому немає діла. Але … варто тільки їй заплакати, як всі відразу збігаються! Батьки іншої дитини не заохочують до такої сльозливої поведінки, виховують в дещо «спартанському» дусі: «Впав, сам вставай, йди далі …». Зате вони звертають увагу, вислуховують, коли вона розповідає їм що-небудь веселе і цікаве про своє життя. Як ви думаєте, у кого з цих дітей більше шансів стати нитиком?

Вправа “життєві цінності”

Болезнь под названием «Я занят»

Как копаться в себе и не облажаться