Метафора – ось що лежить в основі. Поки Ваш співрозмовник слухає повчальну історію або розповідь про “одного Вашого хорошого знайомого”, мимоволі сам ставить себе на місце головного героя. Таким чином “додумається” що робить не так.

Дуже гарний спосіб і Ви не порушуєте ніяких етичних норм.

Саме по цій причині в своєму блозі буду писати приклади різних притч на різну тематику. Вони не є авторськими, в основному, взяті з книг чи почуті від колег. Але в якості ефективного інструменту в комунікації з людьми, вважаю за потрібне публікувати їх тут.

Використовуйте ці притчі, щоб надихнути, підтримати чи вмотивовувати своїх близьких.

Притча “Старик и лошадь”

SONY DSC

Один старик нашел в лесу прекрасную белую кобылицу. Он привел ее к себе домой, и стал за ней ухаживать. И все соседи говорили: “Надо же, как тебе повезло! Ведь такая красивая кобыла, это же целое сокровище!” А старик отвечал: “Не знаю, повезло мне или нет, но знаю, что надо теперь для лошади строить конюшню”, и вместо рассуждений шел строить конюшню.

В один далеко не прекрасный день лошадь убежала. И все соседи опять собрались у старика, рассуждая: “Ох, какое невезение! Лошадь сбежала, какая потеря!”. А старик сказал: “Не знаю, везение это или невезение, знаю только, что конюшню мне можно не строить”.

Через неделю лошадь вернулась, и не одна, а привела с собой целый табун коней. И соседи завистливо ахали: “Ну как же повезло опять старику!” А старик рассудительно ответил: “Не знаю, хорошо это или плохо, но знаю, что теперь мне надо учиться разводить коней”.

На следующий день его сын стал объезжать одного из коней, упал и сломал ногу. Соседи опять запричитали: “Ах, какое несчастье! Как же ты теперь справишься со всем своим разросшимся хозяйством?” Старик отвечал: “Не знаю, счастье это или несчастье, знаю только, что надо ехать за доктором, и лечить ногу сыну”.

Через несколько дней царь этой страны объявил набор в армию, и из той деревни забрали всех молодых парней, оставив только сына старика со сломанной ногой. Соседи, сыновей которых забрали в армию, горюя и причитая, пришли к старику: “Как тебе повезло, что у твоего сына оказалась сломана нога! Зато он остался дома!”…

Эту притчу можно рассказывать бесконечно.
А суть в том, что наша жизнь состоит из нейтральных событий, и мы сами оцениваем их, как положительные или отрицательные.

А можно, как старик, не искать плохое или хорошее в событиях, а решить, какие же действия Вам нужно теперь предпринять в сложившейся ситуации, и действовать. Эта притча учит брать ответственность за свою жизнь, а не списывать на обстоятельства и “повезло-не повезло”.
В продолжения предлагаю почитать “Життєві позиції та окейність”.

Притча о ненужной жертве

– Здесь занимают очередь на жертвоприношение?
– Здесь, здесь! За мной будете. Я 852, вы – 853.
– Ой, мамочки… Это когда же очередь дойдет?
– Не беспокойтесь, тут быстро. Вы во имя чего жертву приносите?
– Я – во имя любви. А вы?
– А я – во имя детей. Дети – это мое все!
– А вы что в качестве жертвы принесли?
– Свою личную жизнь. Лишь бы дети были здоровы и счастливы. Все, все отдаю им. Замуж звал хороший человек – не пошла. Как я им отчима в дом приведу? Работу любимую бросила, потому что ездить далеко. Устроилась нянечкой в детский сад, чтобы на виду, под присмотром, ухоженные, накормленные. Все, все детям! Себе – ничего.
– Ой, я вас так понимаю. А я хочу пожертвовать отношениями… Понимаете, у меня с мужем давно уже ничего не осталось… У него уже другая женщина. У меня вроде тоже мужчина появился, но… Вот если бы муж первый ушел! Но он к ней не уходит! Плачет… Говорит, что привык ко мне… А мне его жалко! Плачет же! Так и живем…
Распахивается дверь, раздается голос: «№ 852, проходите!».
– Ой, я пошла. Я так волнуюсь!!! А вдруг жертву не примут?

№ 853 сжимается в комочек и ждет вызова.

читати більше…

Притча «Які люди живуть в цьому місті?»

Одного разу одна людина сиділа біля оазису, біля входу в місто. До нього підійшов юнак і запитав: «Я жодного разу тут не був. Які люди живуть в цьому місті?»

Старий відповів йому запитанням: «А які люди були в тому місті, з якого ти пішов?»

«Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти»

«Тут ти зустрінеш точно таких же», відповів йому старий.

читати більше…

Притча: добре чи погано?

14796107_1280475798660766_1388325152_o

Один чоловік зустрів в лісі дикого коня і забрав його собі.

– Ого-го! – Сказали сусіди, так от взяв і обзавівся конем пощастило тобі!

– Не знаю, пощастило мені чи ні … – відповів він.

Його син став об’їжджати цього коня, а він був норовливий і скинув його. Хлопець зламав обидві ноги.

– Ах! От лихо! – Вигукували сусіди – як погано!

– Я не знаю добре це чи погано – відповідав чоловік.

Незабаром почалася війна і всіх придатних юнаків забирали в армію. Сусідські сини теж вирушили на війну і загинули там.

– Добре тобі, – говорили люди, що залишилися без дітей – твій син залишився живий.

– Я не знаю, добре це чи погано – як і раніше відповідав чоловік.

читати більше…

“20 доларів” притча

скомканный-счет-банкноты-о-аров-изо-ированным-на-бе-ой-пре-посы-ке-50439244Один дуже відомий психолог почав свій семінар з психології, піднявши вгору 20-доларову купюру. У залі зібралося близько 200 чоловік. Психолог запитав, хто хоче отримати купюру. Всі, як по команді, підняли руки. Перш, ніж один з вас отримає цю купюру, я дещо з нею зроблю, – продовжив психолог. Він зім’яв купюру і потім запитав, чи хоче хто-небудь все ще її отримати. І знову всі підняли руки. Тоді, – відповів він, – я роблю наступне, і, кинувши купюру на підлогу, легко повозив її черевиком по брудній підлозі. Потім він підняв купюру, вона була пом’ята і брудна. «Ну кому з вас вона потрібна в такому вигляді?» І всі знову підняли руки.

Дорогі друзі, – сказав психолог, – тільки що ви отримали цінний, наочний урок. Незважаючи на все те, що я зробив з купюрою, ви всі хотіли її отримати, так як вона не втратила своєї цінності. Вона все ще купюра вартістю в 20 доларів.

У нашому житті часто трапляється, що ми опиняємося викинутими з сідла, розтоптаними, в повному лайні. Це реалії нашого життя. У таких ситуаціях ми відчуваємо себе нікчемними. Але не важливо, що сталося або станеться, ти ніколи не втратиш своєї цінності. Брудна або чиста, пом’ята або відпрасована – Ви завжди будете безцінним для всіх тих, хто Вас любить. Наша цінність визначається не тим, що ми робимо або з ким ми знайомі, а тим – які ми.

Сподобалась історія? Поділіться нею з друзями: