Одного разу одна людина сиділа біля оазису, біля входу в місто. До нього підійшов юнак і запитав: «Я жодного разу тут не був. Які люди живуть в цьому місті?»

Старий відповів йому запитанням: «А які люди були в тому місті, з якого ти пішов?»

«Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти»

«Тут ти зустрінеш точно таких же», відповів йому старий.

Трохи згодом, інша людина наблизилася до цього місця і поставила те ж питання: «Я тільки що приїхав. Скажи, старий, які люди живуть в цьому місті?»

Старий відповів тим же: «А скажи, синку, як вели себе люди в тому місті, звідки ти прийшов?»

«О, це були добрі, гостинні і благородні душі. У мене там залишилося багато друзів, і мені нелегко було з ними розлучатися».

«Ти знайдеш таких же і тут», – відповів старий.

Купець, який неподалік поїв своїх верблюдів, чув обидва діалоги. І як тільки друга людина відійшла, він звернувся до старого з докором: «Як ти можеш двом людям дати дві абсолютно різні відповіді на одне і те ж питання?»

«Сину мій, кожен носить свій світ у своєму серці. Той, хто в минулому не знайшов нічого хорошого в тих краях, звідки він прийшов, тут і тим більше не знайде нічого. Навпаки ж, той, у кого були друзі в іншому місті, і тут теж знайде вірних і відданих друзів. Бо, бачте, що оточують нас люди стають тим, що ми знаходимо в них.»

Іншими словами, на соточують ті і такі люди, що є в нас самих. Ми не можемо розпізнати в людях те, що нам самим не знайомо.

Facebook Comments