Автор та жертва – це фундаментальні поняття в психології. Автор і жертва, доросла особистість і дитина, психологічно зріла особистість і незріла, автентична особистість і невротична, нецілісність і цілісна, самодостатня особистість і потребує – все це синоніми одного і того ж явища. Це явище психологічного дозрівання, дорослішання, межа якого не чітка вельми розмита, але все ж має деякі ознаки.

Пеш, ніж розпочинається робота над собою, справжню трансформацію, людина приймає відповідальність за своє життя – признає, що автор і все, що відбувається в моєму житті – це моя відповідальність. Я-продукт раніше прийнятих мною рішень.  Якщо ж особистість не готова прийняти відповідальність за своє життя і займає позицію жертви – зміни не відбудуться, бо це очікування, що хтось для мене / за мене зробить. Так поводиться дитина – психологічно не зріла ще особистістість, навіть якщо цій дитині 45 рочків. Зміни відбувються всередині нас. Змінити можна тільки себе або своїм прикладом надихнути інших.

За що я не несу відповідальності? За дані, які написані в документах про ваше народження: дата, місце народження (вітчизну не вибирають), батьки, стать… Ви звичайно ж можете змінити документи, навіть стать совю можете сьогодні змінити – це також ваш вибір. Але прийняття себе починається з того, що ви прийняли, як факт свої вихідні дані, записані в паспорті. Можна змінити відношення. Навіть “народження в селі чи маленькому населеному пункті” можна сприйняти, як причину для переїзду та постійного пошуку можливостей для росту (автор) або ж як клеймо – “в мене немає можливостей – я живу в селі і така моя доля”.

Людина – істота соціальна. Взаємодія двох (комуныкацыя, стосунки) – відповідальність двох. Але одна людина не відповідаєте за реакцію іншоъ людини .

Відповідати за своє життя – це значить пропускати всю інформацію, необхідну для прийняття рішення, через фільтр свого «Я» і своїх бажань.

Хочете перевірити автор ви чи жертва? Давайте влаштуємо тест. Візьміть аркуш і письмово дайте відповідь на наступні питання. Пишіть відразу, що переше прийде в голову:

  1. Напишіть десять проблем або завдань, які ви хотіли б вирішити найближчим часом.
  2. Який спосіб вирішення ситуації ви бачите зараз, в чому причина, що це не вирішено досі?
  3. Що заважає вирішити дану проблему зараз?

Подивіться на свої відповіді. Хто несе відповідальність, хто впливає на вирішення цих задач? Не обов’язково робити вес самостійно. Можна купити чи делегувати, але сочатку ви маєте прийняти рішення про свою зону відповідальності.

Дихають абсолютно всі. А ось відповідальність за своє життя на себе беруть набагато менше людей.

Як виникає невротична особистість?
Вона виникає завжди в процесі психологічного дорослішання. Невротичність, це явище природне, але не обов’язкове. Особистість може вирости без неврозів, але в сучасному суспільстві це відбувається вкрай рідко, можливо, в процентному співвідношенні це 1-5% випадків дорослішання від загального числа. І для того, щоб така можливість виникла, поруч повинні бути особистості дорослі, автентичні, зрілі та самоактуалізовані, самодостатні.

Ось, наприклад, я вимагав, щоб вони не втручалися в моє життя, але вони все одно втручалися. Так хто винен? Вони? Так, вони теж винні. Але хто головний відповідач? Той, кому це життя потрібніше. Якщо інші люди розпоряджаються вашим життям, значить, вам не так вже й важливо, як ви його проживете.

Уникнення відповідальності – це позиція жертви або ж  роль “психологічної дитини”

Це відмова з тієї чи іншої причини впливати на ситуацію, очікування, що ситуація зміниться сама, або її хтось змінить за нас. В основі поняття “локус контроль”

  • внутрішній локус контроль (інтернальний) – я причина того, що зі мною відбувається
  • зовнішній локус контроль (екстернальний) –  те, що відбувається, визначається долею, кармою, Богом, інопланетянами,  прзидентом чи іншими обставинами

Люди, у яких локус контроль дуже зрушений до внутрішнього, часто беруть на себе відповідальність навіть за те, на що вони вплинути по суті не можуть. Наприклад, за чужі емоції або рішення. Ці люди схильні до сильного відчуття провини і самозвинувачень, коли щось йде не так.

Люди уникають відповідальності і на це є ряд найпошиеніших переконань:

1. Впевненість, людини в тому, що від неї це не залежить, що вона не може на це вплинути.

Коли з тих чи інших причин з’явилися переконання, що це змінити не можна. Наприклад, переконання «У цій країні нічого ніколи не зміниться». З таким переконанням людина навіть не намагається нічого міняти.

2. Уникнення відповідальності через невміння і незнання як зробити щось, і як результат очікування, що хтось зробить замість мене. Або почекати, “саме пройде”.

Зазвичай така проблема виникає у несамостійних людей, тих, про кого з дитинства проявляли надтурботу і не давали нічого робити самим. Такі люди просто не вміють і не звикли напружуватися, щоб щось вийшло. Їх з дитинства привчили, що якщо щось спробував і не вийшло з першого разу, прибіжить мама і все влаштує.

Часто проблема посилюється тим, що оскільки багато років всі проблеми і завдання вирішувалися іншими, людина не сформувала достатньо навичок і особистого досвіду, на який вона зможе спертися. Обсяг роботи дуже великий. Коли людина хоче щось робити, все це навалюється відразу, здається непідйомним, і їй простіше повернутися до звичних паттернів поведінки. До речі, часто у таких людей є внутрішнє відчуття, що вони як би все ще маленькі й самі не знають, як правильно, а от інші дорослі і краще знають, як вчинити, тому краще запитати у інших, цим же перекласти свою відповідальність за вибір.

Робота психолога з  такими людьми буде полягати в послідовному навчанні самостійності, вироблення стратегій пошуку рішень і досягнення результатів, у формуванні навичок і впевненості, що вона сам знає, як вчинити. Все це врешті-решт повинно привести до поступового дорослішання особистості або тієї частини особистості, яка застрягла в дитинстві.

3. Уникнення відповідальності через страх помилитися.

Зазвичай ця причина скидання з себе відповідальності проявляється у людей, яких постійно карали, критикували за помилки і невдачі, яким виставляли завищені вимоги. Робота психолога з такими людьми буде полягати в прибиранні страху невдачі / помилки, опрацюванні почуття провини, в навчанні приймати свою неідеальність і любити себе такими, які є, в незалежності від своїх досягнень або невдач.

4. Небажання брати на себе відповідальність через зневіру у власні можливості.

Людина перестає вірити в те, що зможе впоратися з чим-небудь в тому випадку, коли було дуже багато невдач в минулому. Більш того, кожна нова невдача «чіпляє» і піднімає нагору біль минулих невдач, змушуючи людину ще сильніше переконуватися в тому, що з нею щось не так і вона ні на що не здатна. Робота психолога з такою людиною буде полягати в пошуку внутрішніх ресурсів, в переоцінці минулого досвіду і з’ясуванні реальних причин невдачі, в формуванні ефективних стратегій досягнення результатів, формуванні позитивних переконань замість негативних з приводу своїх здібностей і підкріплення їх успішним досвідом. Їй потрібно буде поступово пробудувати  “фундамент успішності”, спершу досягаючи результатів в малому, тут в нагоді стане “щоденник успіху”, а потім спираючись на ці досягнення, як на ресурс, поступово домагатися більшого у своєму житті.

Дивлячись на колишніх нарко залежних, розумієш, який насправді потенціал до позитивних змін закладений в людині, потрібно тільки допомогти їм розкритися. Це не просто, але цілком можливо. Що ж можна сказати про страх невдачі, оснований на попередньому провалі?

Нещодавно проводила прямий ефір на тему “Взяти відповідальність за своє життя” на своїй сторінці в фейсбук. Ось його запис:

Взяти відповідальність за своє життя.

Опубліковано Iryna Okseniuk Понеділок, 4 березня 2019 р.

5 найпоширеніших установок, що заважають взяти життя в свої руки

1. Фраза “я е можу”

Важливо сформулювати проблему так, щоб в ній була закладена можливість її виправити, і ставало зрозуміло, як це зробити. Переформулювати “не можу”, на «страшно», «важко», «ризиковано» та ін. Якщо ми виправдання «не можу», замінимо на «страшно», то тоді зрозуміло, що потрібно працювати зі страхом, долати його. «Ризиковано» – навчитеся прораховувати варіанти, мінімізуйте ризики. Як мінімум почніть замість “я не можу” говорити “я не хочу”. Це звучить як вибір, на який ви впливаєте, придаєте конкретну особу в реченя. І звичайно ж перепитуйте, “а точно я не хочу?” Обезособленість у висловлюваннях – це і є зняття з себе відповідальності”. 

2. Перекладання відповідальності на інших

В даному випадку важливо позначити для себе свою зону відповідальності, і задати собі контрольне запитання: «Що особисто я можу зробити, щоб змінити ситуацію». У відповіді не повинно бути рекомендацій для інших людей, тільки для себе.

3. Перекладання відповідальності на обставини

На багато обставин ми не можемо вплинути безпосередньо (погода, курс валют…). До них можна або пристосуватися, або змінити середовище. Немає можливостей для розвитку в маленькому місті? Можна переїхати до великого. Розвивати свою справу з адопомогою інтернету. Безперспективна робота? Буває. Хто заважає знайти другу? Тільки не кажіть, що роботи немає. 

4. Спроби змінити ситуацію, шляхом зміни інших людей – неекологічно 

Ми не можемо змінити інших. Думайте, як можна змінити себе. “Відкрий мені який-небудь бізнес” чи “Підкажи мені як відкрити власний бізнес” – відчуваєте різницю в формулюванні та висловлюванні наміру?

5. Невідповідний момент, обставини

Може бути дійсно невідповідним. Але є люди, у яких весь час, все життя зараз не підходящий. Коли діти підростуть, коли на пенсію вийду… Значить справа не в моменті. Справа в відмовках, які людина вигадує, виправдовуючи пасивність. Іноді відсутність вибору – це вже вибір. Але вибір – це дія, а не слово.

Рекомендації як взяти відповідальність за своє життя?

☀️Замініть формулювання на кшталт «мене дратує», на Я-висловлювання, наприклад «я нервую». При першому формулюванні, – щось зовнішнє впливає на наш внутрішній стан, і ми не можемо з цим нічого вдіяти. При використанні Я-формулювань, наш стан залежить від нас, відповідно ми можемо ним управляти.

☀️Перестаньте грати в “каліку / жертву / дитину”.

З вами все в порядку. Якщо повертаєтеся до образу «жертви», то варто розібратися з самооцінкою. Або підтримувати образ і лишитись самотніми.

☀️ Перестаньте шукати готовий рецепт успіху.

Його немає в принципі. Намагайтеся зрозуміти себе, освойте технології ефективності, створіть свій рецепт.

☀️ Приберіть з лексикону “Якби …”. Це відмовка.

Якби та якби в роті виросли гриби. Ваші “Якби …”, це всього лише відмовки.

Взяти відповідальність за своє життя на себе, означає концентрацію на можливостях.

  • Що я можу зробити, щоб змінити ситуацію?

Справедливості ради варто сказати, що є ситуації, на які ми не можемо вплинути. Але ми завжди можемо змінити своє сприйняття ситуації.

.

Facebook Comments